У останній місяць весни, у травні, коли природа Мати виряджає свою доню Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці й радості, Україна відзначає День матері, Міжнародний день родини та Всеукраїнський день сім’ї.
«З родини йде життя людини» – говорить народна мудрість. І це справді так. Як із струмочка починається ріка, так і життя починається з родини. Виховання у сім’ї є першоосновою розвитку дитини. Духовний вплив батьківського дому на її формування створюється завдяки щирій материнській ніжності, небагатослівній любові батька, домашньому теплу, затишку, захисту і сімейній злагоді.
Наша дорога у життя, у великий світ починається з домівки, з материнського серця, від батьківського порогу. Через усе життя ми несемо в душі першу стежину дитинства, яка озивається в нашій пам’яті дзвоном чистих криниць, теплими та студеними росами, скрипом хвіртки, хатнім порогом, річкою, ставком, городом, обсадженими вербами.
Усі стежки-дороги, пройдені у житті, перетинаються з першою стежиною. А на ній – одвічний голос материнської душі і батьківського серця. З надією і сподіваннями мати завжди вчила жити по-божому, дарувала своїй дитині в дорогу вишиті рушник та сорочку-вишиванку, як обереги, як свою материнську любов, що збереже і захистить своїх дітей у далеких дорогах життя.
Сім’я, родина, батьківщина – це єдині поняття. Людина до глибокої старості пов’язана з тією сім’єю, з якої вона вийшла, і все життя пов’язана із землею, де вона народилася і зросла. Куди б не закинула її доля, вона завжди подумки із своїм корінням.
Як би ми високо не піднімали роль сім’ї, та нічого немає вищого від святої материнської любові. Мама… Джерело життя на землі. Серце матері благословенне і сповнене віри, любові, краси. ЇЇ помисли, молитва охороняють дитину протягом всього її життєвого шляху. Недарма народ каже: «Материнська любов і з морського дна дістане.»
І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі. Хвилюємося аж до сліз, зачувши рідну українську пісню, рідне слово.
Як безцінний скарб, передається з покоління в покоління пам'ять роду. Зберегти її від байдужості, передати у спадок онукам - ось наше завдання.
Ми діти неньки України,
Де завжди мешкав весь наш рід.
Тут жив і прадід мій і дід,
І ми продовжим родовід.
В Райгородоцькій ОТГ проживає 52 багатодітні родини, в них виховується 180 дітей. У кожного своє щастя. Одні, аби бути щасливими, прагнуть до статків, інші – до визнання та високої посади, а дехто щасливий у материнстві.
Сьогодні наша розповідь про багатодітну родину Самків, які проживають у селі Райгородок.
Антоніна Миколаївна та Микола Онисович познайомилися у 1968 році і одружилися. Він, статний та змужнілий, щойно повернувся з строкової служби. Микола Онисович народився 25.05. 1941року у багатодітній родині, де було п’ятеро дітей. Батько Миколи Онисовича був на фронті, на жаль, не повернувся з війни. Тож дитинство припало на важкі роки Другої світової війни та післявоєнної відбудови. Микола допомагав матері по господарству, пас коней, корів. Змалку звик до гурту, до братерської допомоги. Антоніна Миколаївна народилася 30.09. 1941році в селі Андріяшівка. Навчалася в Андріяшівській сільській школі. Батько Антоніни Миколаївни повернувся з фронту без руки, тому багато роботи по господарству лягло на плечі дівчини. Після навчання доглядала за шовковицею, збирала кокони шовкопряду.
Жили Самки, як і всі в селі – обробляли землю, утримували господарство. Микола Онисович працював трактористом в місцевому радгоспі, Антоніна Миколаївна – трудилася на хмелю, потім була дояркою. Разом виховали шестеро дітей, вісім внуків. Нині пенсіонери.
- Маємо велику родину, то продовжуємо працювати, - говорить Антоніна Миколаївна. Утримуємо господарство, а на землі вирощуємо городину, маємо й садок. Доньки Валентина та Наталія проживають з нами, допомагаємо виховувати внуків.
Коли запитуємо про основні принципи сімейного виховання Самків, жінка перелічує, довго не задумуючись.
- По-перше, має бути повага до батьків. У нас, наприклад, батькові завдання не обговорювалися. Діти розуміють, якщо батько сказав, то так має бути. Не нехтували і моїми проханнями про допомогу. І якщо щось не так, я ніколи не кричала, а пояснювала . Добрим словом, а не палкою чи криком, можна досягти значно більше у стосунках з дітьми.
По-друге, привчали дітей до роботи, аби вони розуміли, що, де, і як береться, цінували те, що мають.
По-третє, вчили бути відвертими, підтримувати та допомагати один одному. Бо в дорослому житті дуже важлива підтримка близьких.
А загалом, як на мене, у сімейному вихованні найважливішим є приклад дорослих. Бо модель сім’ї діти черпають з середовища, в якому зростають.
Жінка не може назвати себе щасливою, якщо не відчуває сильного чоловічого плеча. А якщо у сім’ї лад та спокій, то й діти в радість. І не відчуваєш тоді втоми від постійних домашніх клопотів, від монотонної щоденної роботи, - підсумовує свою розповідь багатодітна мама.
Ми ж, плануючи розповісти про щасливу у материнстві жінку, після розмови з героїнею зрозуміли, без щасливої сім’ї нема щасливої жінки та матері. Напевне, саме тому в календарі пам’ятних дат День сім’ї та День матері знаходяться за кілька днів одне від одного.
Живіть всі дружно і крилато,
Щоб рід людський наш не здрібнів.
Любов оберігайте свято,
Навчіться добрих, щирих слів.
І світ любіть, що наче казка,
Для нас відкрився у житті.
І сонечкова щира ласка
Хай зігріває вас в путі.
Софія Муц, директор Будинку культури с. Райгородок
