18 травня 2020 року – 76-а річниця депортації кримських татар
18 травня в Україні та світі згадують про жертв депортації кримськотатарського народу з Криму в 1944 році. Того дня до Середньої Азії з півострова був відправлений перший ешелон з кримських татарами. Усього депортували більше 180 тисяч людей.
Операція з депортації розпочалася о 4-й годині ранку 18 травня 1944 року, завершилася о 16 годині 20 травня. Операцію здійснювали війська НКВС у кількості 32 тис. людей.
Кримським татарам давали від кількох хвилин до півгодини, щоби зібратися, потому вантажівками везли на залізничні станції. Звідти ешелонами, у наглухо зачинених товарних вагонах – до місць заслання – до Узбекистану та прилеглих районів Казахстану та Таджикистану. Невеликі групи людей потрапили до Марійської АРСР, на Урал та до Костромської області Росії. У дорозі людей годували рідко і погано, померлих ховали біля залізничного полотна, або не ховали взагалі.
Серед причин виселення влада СРСР називала дезертирство кримських татар із Червоної армії, співпрацю з нацистами та розправу над радянськими партизанами.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар у місцях заслання. Значна кількість депортованих (за оцінками - від 15 до 46%) померла від голоду та хвороб у першу ж зиму 1944-45 років.
У результаті депортації у кримських татар було вилучено: понад 80 тис. будинків, понад 34 тис. присадибних будинків, близько 500 тис. голів худоби, всі запаси продовольства, насіння, саджанців, корму для домашніх тварин, будівельних матеріалів, десятки тисяч тон сільськогосподарської продукції. Ліквідовано 112 особистих книгозбірень, 646 бібліотек у початкових і 221 у середніх школах. В селах перестали діяти 360 хат-читалень, у міста і райцентрах – понад 9 тис. шкіл і 263 клуби. Були закриті мечеті в Євпаторії, Бахчисараї, Севастополі, Феодосії, Чорноморському та в багатьох селах.
Окрім цього, радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.
Кримських татар не торкнулась беріївська амністія 1953 року і до 1956 року вони мали статус спецпоселенців без права залишити місце проживання під страхом кримінальної відповідальності. Формально кримські татари отримали таке право лише в 1974 році. .
Уже за часів перебудови, 14 листопада 1989 року, Верховна Рада СРСР ухвалила «Декларацію про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, що були піддані насильницькому переселенню, і забезпечення їхніх прав», якою безперечно засудила практику насильницького переселення цілих народів як найтяжчий злочин, що суперечить основам міжнародного права.
Масове повернення кримських татар до Криму розпочалося наприкінці вісімдесятих років минулого століття.
12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
9 травня 2019 року Сейм Латвії ухвалив заяву з приводу 75-ї річниці депортації кримських татар. Латиські парламентарі визнали депортацію кримськотатарського народу геноцидом. У своїй заяві Сейм також нагадав про незаконну анексію Криму Російською Федерацією у 2014 році й засудив російську політику пригнічення та насильства проти кримських татар у окупованому Криму.
Заступник голови меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелялов: Депортація - одна з найважливіших, визначальних подій у житті кримськотатарського народу. Пам'ять про неї до сих пір залишається для нас такою важливою не в останню чергу через те, що наслідки депортації відчуваються і нині. Ці наслідки ще не вдалось повністю подолати попри зусилля як самих кримських татар, так і різних програм, які ухвалювалися Україною, а також імітацію таких програм Російською Федерацією. Повноцінної реабілітації, такої, якою її бачать самі кримські татари, фактично не відбулося. На символічному рівні кримських татар до сих пір "депортують": з року в рік коментарі, повідомлення та цілі програми, які виправдовують злочини сталінського режиму стосовно кримських татар та інших депортованих народів, наповнюють 18 травня російське та кримське телебачення. Це все тяжко сприймається самими кримськими татарами, це серйозна психологічна травма, від якої, я вважаю, треба поступово позбуватися, знаходити у собі нові сили. Разом з тим, ніхто не стане забувати цей день, адже ще живі свідки депортації, наші бабусі, або батьки, як, наприклад, у мене, які пережили ті важки часи, залишились живими та вжили усіх заходів для того, аби повернутися назад додому.
Депортація кримських татар є колосальним порушенням прав людини і великим злочином із точки зору сучасного міжнародного права. З огляду на кількість людських жертв, на думку деяких дослідників, депортацію можна прирівняти до геноциду.
