У Національний день молитви в Райгородоцькій громаді відбувся молитовний сніданок
Сьогодні, у Національний день молитви, в Райгородоцькій громаді відбувся молитовний сніданок — тепла й щира зустріч, сповнена пам’яті, вдячності та надії.
Захід розпочався з хвилини мовчання — у тиші згадали імена, обличчя та подвиги тих, хто віддав життя за Україну. Після цього урочисто прозвучав Державний Гімн України — як символ нашої єдності та незламності.
Особливе місце у спільній молитві було відведено родинам загиблих Захисників України з нашої громади. Разом ми згадували, дякували й просили сили жити далі. Їхній біль — це біль усієї громади, щирий і глибокий.
До заходу долучилися:
сільський голова Максим Самчик;
секретар сільської ради Світлана Барановська;
старости старостинських округів;
священнослужителі різних християнських конфесій.
Із щирим словом та молитвою за Райгородоцьку громаду, Житомирщину та Україну звернувся сільський голова Максим Самчик.
Упродовж зустрічі духовні наставники підносили спільні молитви:
за духовне відродження, єдність та моральне здоров’я громади — пастор Микола Гуйва;
за захисників України, їхніх командирів і збереження життя воїнів — пастор Микола Залізний;
за полонених і безвісти зниклих — отець Олександр Худяков;
за відбудову України, зцілення та відродження нашої землі — пастор Михайло;
молитва шани і пам'яті - пастор Сергій Оверковський.
Зворушливим моментом стала відеопрезентація пам’яті полеглих воїнів громади — з іменами та світлинами наших Героїв.
Духовну атмосферу заходу доповнили пісенні й поетичні виступи.
Присутніх зворушили виконання Крістіни Мішкової з композицією «Наші герої» та Олени Оверковської з піснею «Сповите серце білими бинтами». Прозвучала пісня «Сльози перемоги" у виконанні Катерини Сачок - як символ національної гідності й незламності, а також поетичні рядки Ольги Калини.
Родини Героїв разом виконали пісню «Я за Україну молюся, мій Боже».
Тріо працівників культури (Катерина Сачок, Крістіна Мішкова, Лариса Сливка) подарувало пісню «Десь далеко журавлі полетіли», а завершили музичну частину спільним виконанням «Моя молитва нехай лине» та Господньою молитвою «Отче наш» в один голос.
24 лютого для українців — це не лише день скорботи, а й день духовного єднання. У час, коли наш народ виборює право жити вільно на своїй землі, спільна молитва стає внутрішньою опорою: підтримує воїнів на передовій, огортає теплом тих, хто чекає, і нагадує — ми разом. Ми пам’ятаємо. Ми вистоїмо.
Світла пам’ять нашим Героям.
Сили — їхнім родинам.
Перемоги — Україні.
