село Гардишівка
Гардишівка, село — до Жовтневої перевороту 1917р. мало назву Гарнишівка. Назва села походить від слова “гарний”. За другою версією в селі проживав землевласник Гарниш – від чого і пішла назва, що згодом орфоепічно замінена на Гардишівка.
Поблизу Гардишівки виявлено залишки поселення трипільської культури, а на околиці Кустин — доби бронзи.
Уродженцем села є Вахнюк Олександр Миколайович (1981-2014) – старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни..
Церква Іоанна Богослова знаходиться у центральній частині села поряд із будинком старостинського округу та закладом загальної середньої освіти .
Перша церква у Гардишівці з’явилась ще у XVIII столітті. Після Жовтневого перевороту 1917 року її закрили, приміщення використовувалося під господарчі потреби, склад. Після Другої світової війни 1941-1945 рр. враховуючи значні пошкодження будівлі церкву розібрали.
У 1998 році в Гардишівці створена релігійна община (парафія) Української Православної Церкви (Московський Патріархат), яка отримала у своє користування приміщення, в якому до цього розміщувалася колгоспна контора. Частина будинку також знаходилось в оренді під розміщену тут автоматичну телефонну станцію (належить ПАТ “Укртелеком”), що обслуговує абонентів села. Цього ж року зусиллями ктитора (церковний староста, керуючий господарським життям храму) Григорія Ігнатюка в будівлі розмістився Свято-Іоанно-Богословський храм.
7 лютого 2019 року община парафія святого апостола Іоана Богослова села Гардишівка вийшла зі складу УПЦ МП та перейшла до Православної Церкви України (без священника). Ця парафія стала першою у Бердичівському районі, що увійшла до складу ПЦУ після отримання нею Томосу.
