Райгородоцька громада вшановує світлу пам'ять Василя Івановича Малянівського з дня смерті якого минає 6 років. Царство небесне, вічний спокій.
Малянівський Василь Іванович (06.01.1991 – 31.08.2014),
механік-водій 9-ї батареї 3-го дивізіону 26-ї окремої артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, старший солдат.
Народився 6 січня 1991 року в селі Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області. Навчався в загальноосвітній школі села Андріяшівка Бердичівського району. Після смерті матері, переїхав до рідної тітки в село Кириївка Любарського району Житомирської області. У 2008 році закінчив загальноосвітню школу села Кириївка Любарського району.
Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
З 2010 року проходив військову службу за контрактом в 26-ій окремій артилерійській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А3091, місто Бердичів Житомирської області).
З липня 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України.
31 серпня 2014 року старший солдат Малянівський загинув поблизу села Весела Гора Слов’яносербського району Луганської області під час обстрілу, який вівся з території Російської Федерації.
3 вересня 2014 року похований на кладовищі села Андріяшівка Бердичівського району.
29 жовтня 2014 року в селі Андріяшівка Бердичівського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Павла Ящука, 8), де навчався Василь Малянівський, йому та ще двом випускникам (Павло Ящук та Сергій Коренівський) відкрито меморіальну дошку.
У 2015 році в селі Кириївка Любарського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Леніна, 26), де навчався Малянівський Василь, йому відкрито меморіальну дошку.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (23.05.2015; посмертно).
24 серпня 2015 року в місті Бердичеві на територіїї військової частини А3091 було відрито пам’ятний знак на честь загиблих бійців 26-ї окремої артилерійської бригади та 12-го окремого піхотного батальйону, серед яких ім’я старшого солдата Василя Малянівського.
Залишились дружина та син.
Вірш «Писала лист» місцева поетеса Ольга Калина присвятила Василю Малянівському
Писала лист тремтячою рукою
Й спадали сльози гіркі на листок:
"Хотілося б побачитись з тобою,
Не їдеш ти додому, мій синок.
Спустошилась без тебе наша хата,
Лиш павуки снуються по кутках,
А по ночах ота сова проклята
Вганяє в серце своїм криком страх.
Той страх, що я тебе вже не побачу.
Покрилася стежина споришем.
Ти повернись, невже не бачиш - плачу,
Я не вгамую сильний біль і щем.
Ти завітай додому на хвилинку,
Хоча б ще раз побачити тебе,
Почути голос твій, мій любий синку,
Без тебе вже й калина не цвіте.
Ти знай, що я тебе щодня чекаю,
Я принесла тобі із вишень цвіт.
Чекай на звістку - зараз відправляю" -
І лист взяла й поклала на граніт.
