6 серпня 2020 року минає шість років з дня загибелі в зоні проведення антитерористичної операції на сході країни воїна, патріота, Героя України Сергія Коренівського.
Літопис нашого народу нараховує чимало кривавих сторінок. І одна з них - війна на Сході. Сотні справжніх патріотів віддали своє життя в боротьбі зі злочинною владою, зовнішньою агресією та сепаратизмом. В Незалежній державі народилося і виросло нове покоління, яке має своє бачення та не боїться відстоювати свої переконання – жити у вільній Незалежній Державі.
Коренівський Сергій Петрович народився 24 квітня 1981 року в селі Андріяшівка Бердичівського району та провів в рідному селі дитинство і юність. Мама Людмила Іванівна розповідає: «Ще з дитинства Сергійко був завзятим рибалкою та мисливцем. Одного зимового ранку тато Петро Петрович вирушив з сином на полювання. По снігу пройшли багато кілометрів, «маленький мисливець» дуже втомився та повертався додому у татах на руках. Радості та захопленню не було меж. Будучи підлітком, Сергій на відстані 100 метрів підстрелив зайця і біг ще 300 метрів щоб наздогнати його. Часто ми згадували ці пригоди та сміялися. А яким був рибалкою? Без улову ніколи не залишався.» Батько Сергія - військовий і хлопчик з дитинства часто бував у тата в частині, допомагав на кухні. Після школи вирішив вчитися на кухаря. Людмила Іванівно пригадує: «Син любив життя, надзвичайно любив природу, умів смачно готувати і пригощати, гарно співав. Улюбленою піснею була «Два дубки», яку часто та гарно співав.» Після навчання повернувся в частину, проходив практику кухарем. Потім відслужив строкову службу і своєю життєвою долею обрав Проживав в Ужгороді, проходив військову службу в Ужгородському 15-му окремому гірсько-піхотному батальйоні 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади, яка однією з перших прийняла виклик російсько-сепаратистській навалі та стала на захист України. В зоні АТО був з квітня 2014 року. Брав участь в боях у аеропорту Слов’янська і в звільненні Слов’янська. Мав позивний «Петрович». Загинув Сергій Коренівський 6 серпня 2014 року, захищаючи Луганський аеропорт. Того ж дня загинув іще один військовик з закарпатської бригади.
У Сергія залишилися батьки, двоє молодших братів, дружина та донька. Прощання із загиблим військовослужбовцем відбулося 9 серпня у Бердичівському гарнізонному Будинку офіцерів.
Указом Президента України №817/2014 від 21 жовтня 2014 р. Сергій Коренівський за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). Рішенням Ужгородської міської ради від 19 вересня 2014 року Сергію Петровичу Коренівському за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України під час проведення антитерористичної операції на сході країни присвоєно звання “Почесний громадянин м. Ужгорода” (посмертно). Нагороджений медаллю «Святого рівноапостольського Великого князя Володимира» І ст. за вияв особистого героїзму і хоробрості при захисті України (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту»
6 серпня 2015 року в селі Андріяшівка Бердичівського району відбулось відкриття пам’ятника загиблому на Сході країни Коренівському Сергію Петровичу. На відкриття пам’ятника, спорудженому батьками героя, приїхали бойові побратими Сергія, зійшлися односельці та численні гості. Сільський голова Сергій Базилевський зачитав перед присутніми біографію героя, помічник народного депутата України Олександра Ревеги, Софія Томашевська передала рідним слова підтримки від депутата та обіцянку ніколи не забувати сім’ї полеглих захисників України, настоятель Свято-Успенського храму с. Райгородка ієрей Євгеній Воробйов звершив освячення пам’ятника, а рідні і близькі не стримували сліз, згадуючи Сергія тільки добрими словами.
Трохи запізнився на церемонію відкриття ще один з бойових побратимів загиблого. Саме він рік тому привозив на Бердичівщину тіла двох воїнів, в Андріяшівку Сергія Коренівського, а в Бердичів – Олега Реготуна, земляків, які служили разом в одному батальйоні, і загинули разом. Він до пізньої ночі біля нового пам’ятника згадував ті буремні дні і переживав ще і ще раз страшні картини війни.
В рідному селі ім’я героя викарбувано на меморіальній дошці на школі, поряд з двома іншими односельчанами, загиблими в АТО – Павлом Ящуком та Василем Малянівським.
Меморіальну дошку відкрили 29 жовтня 2014 року під час зібрання громадськості, на якому були присутні рідні загиблих воїнів, учні школи, представники районної ради та райдержадміністрації, депутат обласної ради. Ініціаторами встановлення меморіальної дошки стали учні та педагогічний колектив Андріяшівської школи, Бердичівська районна рада та Бердичівська районна державна адміністрація.
Меморіальна дошка виготовлена з граніту та містить присвятний напис. Присвятний напис: “В цій школі навчалися: Ящук Павло Володимирович 11.10.1966 – 21.07.2014, Коренівський Сергій Петрович 24.04.1981 – 06.08.2014, Малянівський Василь Іванович 06.01.1991 – 31.08.2014. Які героїчно загинули виконуючи військовий обов’язок по захисту територіальної цілісності”.
Щорічно, мешканці Райгородоцької громади збираються всі разом і вшановують світлу пам’ять свого земляка Сергія Петровича Коренівського, який поклав життя за своє село, за нас, за Україну. Щорічно, 6 серпня на могилу Сергія Коренівського приїжджають бойові побратими, гостюють у мами героя Людмили Іванівни і згадують, згадують, згадують…
Вічна і світла пам'ять Герою України!
Пам'яті КОРЕНІВСЬКОГО СЕРГІЯ ПЕТРОВИЧА, який загинув 6 серпня 2014 р. у зоні АТО, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, присвятила свій вірш «Не журися, матусю» місцева поетеса Ольга Калина
Не журися, матусю, за мною
І змирися з цією бідою:
Не хотів я цей світ залишати,
Не хотів я тоді помирати.
Та проснулась підступно недоля –
На те була у Господа воля.
Я став Ангелом світлим небесним,
Вір, що я навесні ще воскресну
Та й постукаю в рідне віконце:
- Подивися всміхається сонце.
Це промінчиком з неба злетів я,
Зустрічай вже, матусю, Сергія,
Обніми, як раніше синочка..
Є у тебе невістка, ще й внучка.
Хай пригорнуться мої рідненькі
Й звеселятимуть твоє серденько.
І своє не край серце щоднини,
Посади під вікном ти жоржини.
Хай вони нагадають про мене.
Не журися, не плач, моя нене.
В сни я буду ходити до тебе
І завжди захищати із неба.
