До Дня пам’яті та примирення, відзначення 75 річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні,
З метою вшанування подвигу українського народу у боротьбі за свободу, увіковічнення пам’яті загиблих у Другій світовій війні в рамка онлайн флешмобу «Ми пам’ятаємо».
Діти війни…
Війна забрала в них отчий дім, материнську ласку, батьківську турботу, безхмарне дитинство і юність…
Пам'ять… Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас зі старих фотографій, з тих речей, які зберігають родичі колишніх фронтовиків та дітей війни і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над нацизмом.
«До цього часу у нашому сімейному альбомі зберігається чорно-біла невеличка фотографія, на якій зображено брати Пухи, - пригадує бабуся Марія Миколаївна. Старший брат- Петро Олексійович, ветеран війни, який дійшов до Берліна, нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями, але від отриманих ран помер 1949 році. А міг би жити , якби не отой жах, втрата здоров’я».
Пуха Василь Олексійович народився у с. Жеребки Чуднівського району 6 серпня 1931 року у сільській родині, учасник війни. Дитинство припало на голодні 1932-33 роки, роки Другої світової війни та роки післявоєнної відбудови. На визволених землях від нацистських загарбників відбудовується господарство. Дідусь, будучи підлітком, працював в колгоспі, вставав рано, брав торбинку з харчами, ішов носити воду до трактора для охолодження двигуна, який обробляв поля. Так дідусь своєю працею наближав Перемогу. По закінченню війни продовжив навчатися у сільській школі, потім вступив до ремісничого училища у Львові за фахом електрик. Потім строкова служба на Балтійському флоті. Після демобілізації пішов працювати електриком в смт. Янушпіль на цукровий завод. У 1958 році одружився і переїхав з родиною у с. Райгородок. Разом із дружиною Марією Миколаївною виростили та виховали 7 дітей, 14 внуків та 3 правнуків. На жаль, в лютому 2013 року перестало битися сердечко Василя Олексійовича. Ми завжди будемо пам’ятати нашого дідуся. Ми пам’ятаємо полеглих на полі битви і низько вклоняємося ветеранам та дітям війни, які на своїх плечах винесли тягар війни і підняли країну з руїн у повоєнні роки.
Довгалюк Ангеліна, онука.
